Безіменна
Все ж таки спробувала написати перші рядочки
Вона поклала згорток на землю,
Витираючи сльози з лиця.
Маля руки догори простягало,
Не знаючи, мама пішла.
Адам за руку тягнув,
Єво, пора.
Жінка ж, на небо дивилася, благаючи,
Боже, прости.
Змій на них простягав язика,
Адам за руку тягнув, шепочучи Єво пора.
Маля простягало долоньки,
Ще не знаючи мами нема.
Змій повільно розводився колами,
З питанням перемоги чи програшу.
А маля очима дивилося
В той день Безіменная народилася.
Пам*ять, як забитий телефон,
Не вистачає мегабайтів,
Викидаємо одразу в урну.
Дивляться одна на одну,
Наче мати і дочка,
Та пам*ять от яка зараза, запам*ятала одна.
Безіменна запитує: нащо із раю вийшла?
До чого її готували?
Адже мами в неї немає,
Вовк об ногу треться,
Щезни,-шипить.
І він йде.
А раптом, щось згадає,
Пам*ять, як забитий телефон,
Не вистачає мегабайтів,
Викидаємо одразу в урну.
<img>https://pixabay.com/ru/illustrations/%D1%84%D0%B0%D0%BD%D1%82%D0%B0%D0%B7%D0%B8%D1%8F-%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%82%D1%80%D0%B5%D1%82-%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%82%D1%80%D0%B5%D1%82-%D1%84%D1%8D%D0%BD%D1%82%D0%B5%D0%B7%D0%B8-80-4853551/</img>
2020-03-03 06:13:41
4
0