Зовущий себя поэтом
Ночь на дворе, голые улицы. Светятся звёзды, горят фонари. Холодом бьёт, до дрожи трясутся колени, сбитые твои. Бешено рвешься, стараясь сбежать. Жадно хватая воздух губами. Больше тебе не хочется ждать, Хочется просто исчезнуть за облаками. Тучи плывут, летят далеко, Город накрыло зловещим туманом. Край на мосту, взгляд прямо вниз, Страшно, конечно, все без обмана. Тонкие пальцы, обида в глазах, Сомнения с болью и страхом. Больше тебе не хочется врать, Больше тебе не хочется плакать. Хрупки плечи ринулись вниз, Навстречу холодному ветру. В квартире грустно поник, парень, зовущий себя поэтом. 16.04.2018
2018-04-16 19:12:17
4
0
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
5174
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
4258