Зустрінь кінець красиво!
Саша Гурский
Коли зостався лише дощ? Коли земля тут стала чорно-біла?.. Це сталося в одну чудову мить, Зостанеться, коли погаснуть зорі... Ми не залишимось в прохожій лиш стояти, Нам не потрібно, змиритися і все! Дух наш бунтарський, ми прагнем перемоги, Чи хоч красиво увійти... Коли ж зостався лише дощ? Коли тоска нас наганяє? Ми біжимо, ми прагнем утекти! Але... Від чого ми тікаєм? Ми біжимо для спільної мети, Аби не втрапить в порожнечу... Та лиш коли ми зможемо втікти, І лиш тоді захочемо... Вернутися до дому, Бо тільки в дома ми побачим сніг, І тільки там побачимо... Наскільки ж він прекрасний!
2021-01-18 16:15:35
6
0
Інші категорії
Вірші до свят Пейзажні Привітання Історичні Ода Радісні вірші
Інші поети
JYA
@JYAY
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4737
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12385