Зустрінь кінець красиво!
Коли зостався лише дощ? Коли земля тут стала чорно-біла?.. Це сталося в одну чудову мить, Зостанеться, коли погаснуть зорі... Ми не залишимось в прохожій лиш стояти, Нам не потрібно, змиритися і все! Дух наш бунтарський, ми прагнем перемоги, Чи хоч красиво увійти... Коли ж зостався лише дощ? Коли тоска нас наганяє? Ми біжимо, ми прагнем утекти! Але... Від чого ми тікаєм? Ми біжимо для спільної мети, Аби не втрапить в порожнечу... Та лиш коли ми зможемо втікти, І лиш тоді захочемо... Вернутися до дому, Бо тільки в дома ми побачим сніг, І тільки там побачимо... Наскільки ж він прекрасний!
2021-01-18 16:15:35
6
0
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3165
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4582