метаморфозы
—— когда исчезнет небо, станешь предоставлен себе когда мир рассыпется на части, почувствуешь себя свободным когда боль станет невыносимой, станешь искать неба когда обременишь себя, увидишь мир целым —— Ты видел себя мессией, Но стоит тебя спросить: Без жалкой драматургии Способен ли ты любить? Ты был убеждён, что сможешь Незрячему дать глаза, Но сам был слепым, так кто же Услышит, что ты сказал? Уверен, имеешь право Решать за двоих людей? Забота твоя — отрава, Когда своё "я" ценней За искренностью и лаской Скрываешь свой эгоизм, Я знаю, что там, под маской: боль, страх, любовь, гнев, садизм... ...я знаю, оно разбилось. Как смог, ты себя собрал. Чтоб это не повторилось, Сильнее и злее стал Я знаю, что было сложно Тебе не сойти с пути Быть снова добрей тревожно, Но ты не сжигай, свети Свети, не сжигай — истлеешь Свободным приятней жить Ты счастье познать сумеешь, Ведь есть с кем его делить
2020-02-08 03:06:25
24
0
Схожі вірші
Всі
Пóдрузі
Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.
49
15
2118
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1108