Спудеям
Ми гордо йдем у світлу далечінь, По тропах тих старих учінь, Що нам залишились від предків. Коріння знань давно уже з'явилось, І розбуянилось по всій землі, По ній ходили Арістотель і Сократ, Платон, а з ним і Гіппократ, Під деревом ось тим, сидів Ньютон, І про майбутні плани думав Вашингтон, На ясні зорі угорі Коперник-мрійник Зачаровано дивився. Сковорода, мандруючи по світу, мудре слово книги мовив, Болонія приймала вже не перших богословів, О, юний учню, ти отримав шанс великий, Стоять на цій землі, котра колись і не вертілась, Не знала чисел, алфавіту, Манер та правил світу, Та все ж, знайшлися ті, хто запустив двигун прозрінь, Хто зміг створити ту, омріяну освіту, Котра веде у світлу далечінь.
2019-02-20 20:11:36
8
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Nala
Красиво 👍
Відповісти
2019-03-21 14:09:01
Подобається
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4993
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5790