Спудеям
Valia Zhurba
Ми гордо йдем у світлу далечінь, По тропах тих старих учінь, Що нам залишились від предків. Коріння знань давно уже з'явилось, І розбуянилось по всій землі, По ній ходили Арістотель і Сократ, Платон, а з ним і Гіппократ, Під деревом ось тим, сидів Ньютон, І про майбутні плани думав Вашингтон, На ясні зорі угорі Коперник-мрійник Зачаровано дивився. Сковорода, мандруючи по світу, мудре слово книги мовив, Болонія приймала вже не перших богословів, О, юний учню, ти отримав шанс великий, Стоять на цій землі, котра колись і не вертілась, Не знала чисел, алфавіту, Манер та правил світу, Та все ж, знайшлися ті, хто запустив двигун прозрінь, Хто зміг створити ту, омріяну освіту, Котра веде у світлу далечінь.
2019-02-20 20:11:36
8
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Nala
Красиво 👍
Відповісти
2019-03-21 14:09:01
Подобається
Інші вірші поета
Santa's song Мрія I'm grateful to you МОВЧАТИ
Інші поети
Arif Babatinca
@arif_babatinca
Схожі вірші
Всі
Unbreakable heart
B I
Behind your back people are talking Using words that cut you down to size You want to fight back It's building inside you Holding you up Taking you hostage It's worth fighting for They'll try to take your pride Try to take your soul They'll try to take all the control They'll look you in the eyes Fill you full of lies Believe me they're gonna try So when you're feeling crazy And things fall apart Listen to your head Remember who you are You're the one You're the unbreakable heart
49
1
15297
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5654