Спудеям
Ми гордо йдем у світлу далечінь, По тропах тих старих учінь, Що нам залишились від предків. Коріння знань давно уже з'явилось, І розбуянилось по всій землі, По ній ходили Арістотель і Сократ, Платон, а з ним і Гіппократ, Під деревом ось тим, сидів Ньютон, І про майбутні плани думав Вашингтон, На ясні зорі угорі Коперник-мрійник Зачаровано дивився. Сковорода, мандруючи по світу, мудре слово книги мовив, Болонія приймала вже не перших богословів, О, юний учню, ти отримав шанс великий, Стоять на цій землі, котра колись і не вертілась, Не знала чисел, алфавіту, Манер та правил світу, Та все ж, знайшлися ті, хто запустив двигун прозрінь, Хто зміг створити ту, омріяну освіту, Котра веде у світлу далечінь.
2019-02-20 20:11:36
8
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Nala
Красиво 👍
Відповісти
2019-03-21 14:09:01
Подобається
Схожі вірші
Всі
" Вздох неба "
Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶
39
4
3192
"Я буду помнить"
Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .
43
7
2587