Спудеям
Ми гордо йдем у світлу далечінь, По тропах тих старих учінь, Що нам залишились від предків. Коріння знань давно уже з'явилось, І розбуянилось по всій землі, По ній ходили Арістотель і Сократ, Платон, а з ним і Гіппократ, Під деревом ось тим, сидів Ньютон, І про майбутні плани думав Вашингтон, На ясні зорі угорі Коперник-мрійник Зачаровано дивився. Сковорода, мандруючи по світу, мудре слово книги мовив, Болонія приймала вже не перших богословів, О, юний учню, ти отримав шанс великий, Стоять на цій землі, котра колись і не вертілась, Не знала чисел, алфавіту, Манер та правил світу, Та все ж, знайшлися ті, хто запустив двигун прозрінь, Хто зміг створити ту, омріяну освіту, Котра веде у світлу далечінь.
2019-02-20 20:11:36
8
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Nala
Красиво 👍
Відповісти
2019-03-21 14:09:01
Подобається
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2927
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2472