Одинокий человек

Kev Mørklain

Все, что снится Отражается, мутнится. Все, кто рядом, убегают, пряча лица. За тенью масок плавают мои грехи, а бледные, уставшие губы шепчут: "Помоги!". Друзья меняют лица: Они теперь знакомые! Наши белые птицы Окрасили крылья в черные. Дождь идет. И ночью, впадая в забвение Я вижу бледное своей души привидение. Я глухо кричу, Но серые лица Думают, шутит. Думают, снится. В сыром переулке Есть домик один, Он тусклый и черный, Построен из льдин. Одинокий человек Сидит у окна. Он смотрит на мир, Отходя ото сна.

2018-07-18 17:37:09

9

5

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (5)

Юлия Меер

В ваших стихах есть хорошый смысл, но есть проблемы с рифмой она либо 2 порядка либо ее нет поработайте над этим. А вообще хочу сказать что проза у вас выходит лучше

Відповісти

2018-07-24 22:28:14

1

Kev Mørklain

@Юлия Меер спасибо за то, что указали недостатки. обязательно постараюсь уделить этому внимание.

Відповісти

2018-07-24 22:51:04

Подобається

Юлия Меер

@Kev Mørklain не за что, спасибо что адекватно относитесь к критике)

Відповісти

2018-07-24 22:56:56

Подобається

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

70

4

10903

Печаль прячется в словах

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...

50

10

3192