Комунікатор Зигми раптово засвітився рівним синім світлом. Вона звичним рухом приглушила тиху музику, що лунала, й вийшла на зв'язок.

— Вітаю вас, мадам, — на мініатюрному екрані з'явилося зображення Сіма, який весело помахав маніпулятором і картинно вклонився. — Перепрошую, що відволікаю від творчого процесу, але я тут у фоновому режимі тестував наші нові сенсори далекої розвідки й засік у глибокому космосі невідому групу з шістнадцяти кораблів Адохай. Поки що вони лише вийшли з гіперпростору й ліниво дрейфують далеко від заселених систем.

Зигма від подиву широко розплющила очі й недовірливо подивилася на маленького дроїда.

— А ти, бува, не помилився, Сіме? Мої штатні сенсори застави взагалі нічого не показують.

— Мадам, ви мене ображаєте! — у голосі робота прозвучав виразний механічний сарказм. — Я вручну збільшив тактову чутливість обладнання. Ловіть готові налаштування.

Комунікатор інженерки натужно запищав, приймаючи пакет об'ємних даних. Зигма швидко пробіглася поглядом по рядках телеметричного коду й насупилася.

— Якщо це справді так, то нам потрібно поговорити з Амалаком. Негайно, — серйозно сказала вона.

— Чекаю на новини, пані Зигмо, — дроїд коротко блимнув оптикою й відключився.

— Так, це дуже погана ознака, — похитавши головою, похмуро промовив Амалак, розглядаючи тривимірне зображення, що розгорнулося посеред тактичної зали. — Викликаймо нашого маленького друга.

Шістнадцять кораблів-розвідників Адохай, вишикувавшись щільним клином, нерухомо зависли в чорній безодні космосу. У самому центрі цього строю крізь сизі спалахи силових полів добре проглядалася циклопічна конструкція у вигляді ідеального темного куба, що саме будувалася. Навколо нього, мов надокучлива мошкара, безперервно снували спритні винищувачі та невеликі вантажні транспорти.

— Це не просто випадкова група кораблів. Це повноцінне інженерне з'єднання, — задумливо потер підборіддя Амалак. — І тут, просто в нас під носом, вони зводять... транзитний вузол. Навіть не можу одразу підібрати точний термін.

— А я вже все зрозумів! — раптом матеріалізована голограма Сіма, який вальяжно сидів на верстаку у своїй майстерні на тлі шумних конвеєрів, кумедно блимнула синім вогником. — Це буде проміжна база постачання, де їхні ударні кораблі перед самим нападом завантажуватимуться боєкомплектом і паливом під зав'язку.

— Саме так, мій металевий друже, — погодився Амалак.

— Я вам щиро вдячний, що цього разу перед словом «друг» ви не додали «маленький», — весело розсміявся Сім.

— Насправді це колосальна проблема, — Амалак указкою вказав на карту. — Виходячи з цієї локації, перед їхніми тактичними групами відкриваються одразу кілька прямих векторів руху до наших найгустіше заселених районів. Ось сюди... і сюди.

На об'ємній карті Фронтиру одна за одною спалахнули зловісні багряні стріли.

— Це повністю позбавляє нас будь-якого тактичного маневру, — зблідла Зигма. — Якщо вони добудують цей об'єкт, у секторах заселених систем почнеться кривава бійня. Треба негайно доповісти префекту.

Юстиніан уважно, не перебиваючи, вислухав екстрену доповідь, похмуро вдивляючись у детальну карту аномалій.

— Знищити, — пролунав його крижаний, непохитний вердикт. — Негайно збираємо ударну групу й залучаємо пілотів із другої застави. Я особисто переговорю з їхнім полковником.

— Нехай кораблі другої застави дорогою обов'язково зазирнуть до моїх ангарів, — діловито вставив Сім. — Я встигну оснастити хоча б по одній носовій гарматі своїми новими снарядами. Три-чотири кораблі модернізувати зможу. Ну і, звісно ж, «Людожер» Квінта... та побільше маневрових перехоплювачів.

— Головне — повністю випалити ось цей центральний сектор, — Амалак вивів на передній план куб, навколо якого стягувалися конструкційні ферми.

— Амалаку, зв'язуйся з Кірном. Готуйте рій, — наказав префект. — Поки ворог не закріпився в квадраті, його потрібно знищити.

— Зачекайте хвилинку, друзі мої біологічні, — Сім раптом майже впритул наблизився до екрана, уважно вдивляючись у мерехтливе зображення. — А вам самим тут нічого не здається дивним?

— А що тут дивного? — щиро здивувався Амалак. — Це абсолютно стандартна тактика Адохай.

— А мені здається, що в цій гарній побудові критично бракує одного дуже важливого елемента, — Сім багатозначно замовк.

— Не тягни, будь ласка, Сіме, — вимогливо сказав префект, суворо глянувши на дроїда.

— Ці хлопці ж уже стикалися з нашими силами на Фронтирі й зазнали відчутних втрат, чи не так? — запитав робот.

— Так. І що з того? — Амалак роздратовано вказав рукою на тактичну схему. — Усе відбувається за їхньою стандартною процедурою, вже я це знаю.

— Не сумніваюся у ваших знаннях, шановний. Але де тоді, дозвольте поцікавитися, їхнє бойове прикриття? — дроїд хитро примружив синю оптику. — Хоча б два-три важкі крейсери мали б охороняти периметр, якщо цей будівельний об'єкт справді настільки важливий для Вторгнення.

У приміщенні миттєво запала важка, задушлива тиша.

— А давайте я зараз зроблю ось що, — дроїд спритно зіскочив зі свого верстака й, підійшовши до невеликої панелі керування, швидко ввів довгий масив даних. — Це я, старий телепень, спочатку сканував простір лише на наявність великих об'єктів, нехарактерних для сектора. А треба було шукати інакше... О! Та ось же вони! Рівно три штуки, як я й казав!

Посеред зали розгорнулося нове об'ємне зображення. На деякій відстані від будівельного клина, у чорній порожнечі космосу, крізь перешкоди почали чітко проступати ледь помітні, розмиті обриси трьох масивних крейсерів.

— Це глибоке сканування вже відомої нам ділянки на приховані енергетичні аномалії! — радісно вигукнув Сім, задоволений власним успіхом.

Префект Юстиніан кинув нищівний важкий погляд спочатку на Амалака, а потім на Зигму.

— Це не просто база постачання, — тихо промовив він із крижаною, злою посмішкою. — Це засідка. Вони чекали саме на нас.

Зигма миттєво зблідла й перелякано закусила губу. Обличчя ж Амалака за одну мить перетворилося на нерухому кам'яну маску.

— Вони вчаться, — глухо констатував він. — На ходу змінюють тактику.

— Дякую тобі, Сіме. Ти щойно врятував наші життя, — щиро сказав префект.

— Ну то чого ми зволікаємо? Давайте влаштуємо їм грандіозну засідку на їхню засідку! — азартно вигукнув дроїд.

— Повний план операції мені на стіл. Рівно за дві години, — вагомо промовив Юстиніан, ляснувши долонею по гладкій поверхні стола.

Рівно за дві години детальна об'ємна карта майбутнього поля бою розгорнулася перед офіцерами гарнізону.

— Цього разу ми принципово не залучатимемо сили другої застави, — Амалак указкою позначив споруджуваний куб. — Це наша головна ціль, і основну ставку в ударі ми робимо на рій перехоплювачів. Кірн стверджує, що двадцять його найкращих пілотів повністю готові до виконання завдання.

Молодий сержант, який стояв у кутку, впевнено кивнув на знак згоди.

— План такий, — продовжив Амалак. — Ми одночасно йдемо в гіперпростір звідси й виходимо в сусідній незаселеній системі, суворо поза зоною дії їхніх штатних сенсорів. Саме в цій системі, тому що там розташовані старі покинуті копальні Імперії, і далека розвідка Адохай там уже працювала. Якщо їхні радари щось і засічуть, вони вирішать, що звичайна пошукова партія просто вирішила перевірити колишні володіння або з якоїсь іншої мирної причини кілька різних кораблів з'явилися в секторі. Загалом планується використати шість бортів: «Людожер» Квінта буде ведучим, плюс три важкі штурмовики й два десантні шатли. Ось і весь наш скромний флот.

— Чи не замало? — засумнівався Маркай. — Їх там, якщо рахувати разом із крейсерами, щонайменше дев'ятнадцять великих одиниць, та ще й до біса маневрових винищувачів в ангарах.

— Наше першочергове завдання — рознести центральну конструкцію, поки вона захищена лише слабкими, незамкненими полями кораблів-розвідників. Навіть якщо ми відразу не знищимо їхні крейсери, це не матиме стратегічного значення, — Амалак виділив центр схеми. — Вторинна теплова детонація куба такої потужності пошкодить або повністю знищить більшість ворожих кораблів, що перебуватимуть поруч. Атака має бути блискавичною, саме тому ми й робимо ставку на швидкість перехоплювачів. В ідеальній ситуації шатли спрацюють як мобільні арсенали, а решта кораблів прикриватимуть їх, зв'язуючи противника боєм.

— Я б сказав, навіть не повноцінним боєм, — жорстко додав префект Юстиніан, — а хаотичними, жалкими ударами. Щоб їхні розрахунки щосекунди були змушені думати виключно про власний захист, а не про напад.

— Саме так, — кивнув Амалак, переводячи маркер на точки за силуетами засідки. — Три наші штурмовики виходять із роздільних стрибків просто позаду ворожих крейсерів і відразу завдають точкових ударів по маршових двигунах і головних гарматних баштах. Одразу після цього кілька перехоплювачів починають планомірно вибивати решту озброєння крейсерів. Основна ж група — «Людожер» і шатли — раптово з'являються ось тут, — він указав на координатну точку з протилежного боку. — Вони концентрують увесь бортовий вогонь, випалюючи безпечний коридор для головного удару рою. Для цього нам критично необхідні ще дві гармати Сіма.

Дроїд діловито кивнув з екрана:

— Зроблю в найкращому вигляді. Швидко.

— Перехоплювачі та кулі-камікадзе мають прорвати їхній захист просто крізь стрій ворога.

— Що, просто наскрізь? — здивовано перепитав Кірн.

— Саме наскрізь! — з натиском повторив Амалак. — Ти зі своїми пілотами, зовсім не шкодуючи бортових куль, формуєш єдиний ударний спис і з усієї сили б'єш у центр. У нас буде лише один-єдиний захід. Потім, незалежно від отриманого результату, ми миттєво згортаємося й відходимо на заставу.

— Зухвалий план, — задумливо протягнув Тіт. — Але тактичний шанс у нас є.

— Готуємося, панове, — підсумував префект Юстиніан. — Вилітаємо, щойно Сім завершить переобладнання кораблів новими теланієвими гарматами. І ще, панове... На нашій заставі незабаром велике свято. Давайте зробимо всім нам гарний подарунок до весілля.

Скард, Ордо й Маркай зайняли свої місця в пілотських ложементах штурмовиків. Префект і Вал особисто керували важкими десантними шатлами, у трюмах яких щільно розмістилися по двоє воїнів-граків. Квінт із Тітом, який зайняв місце стрільця на «Людожері», також маючи на борту пару граків, очолювали цю невелику приховану групу.

Тим часом у стійбищі граків, у просторій прохолодній скельній печері, двадцять дітей-пілотів, жваво перемовляючись і сперечаючись між собою, розсідалися в глибокі крісла й поспіхом надягали ментальні шоломи синхронізації. Кірн легенько гримнув на підлеглих, закликаючи рій до порядку, але стримати схвильованих хлопців було непросто — на них чекала перша справжня бойова операція. До того ж про допомогу їх особисто попросив сам пан Префект.

Вийшовши в розрахунковій безлюдній системі, Квінт ще раз перевірив канали зв'язку із Зигмою та Сімом. Отримавши від них свіжі, повторно перевірені координати засідки, він передав їх на навігаційні планшети всіх учасників атаки.

— Пане префекте, командуйте, — звернувся Квінт по рації.

— Панове, щиро поговоримо потім, — коротко й сухо кинув у мікрофон Юстиніан. — А зараз — стрибок!

Кораблі один за одним миттєво розчинилися у вікнах гіперпереходів.

Капітан передової ланки крейсерів Адохай невідривно вдивлявся в порожній холодний космос своїми втомленими, налитими кров'ю очима без зіниць. Бляклі оглядові екрани містка раз у раз вкривалися дрібною брижою перешкод, а індикатори на іржавих древніх пультах керування тьмяно й одноманітно мерехтіли. У командира зараз було лише одне заповітне бажання — якнайшвидше передати вахту дублерові й зануритися в теплу рідину регенераційної капсули. Його виснажене, згасаюче тіло буквально волало про межу фізичного знесилення. Та Володарі жорстко вимагали негайного результату, і виснажені екіпажі несли цю нескінченну, виснажливу варту в безмежній порожнечі.

Раптом рубку прорізав пронизливий панічний сигнал бортової тривоги. Капітан здригнувся, гарячково вдивляючись в оглядовий сектор. І лише тоді, коли сусідній крейсер праворуч за одну мить зник у величезній сліпучо-білій хмарі, що миттєво поглинула його гігантський корпус, командир із жахом зрозумів: на них напали з тилу.

Думка про те, що цей бій уже безнадійно програно, спалахнула й одразу ж безповоротно згасла в його свідомості.

Через секунду після виходу з гіперпростору Скард навмання запустив тактичну «Хмару» по найближчому крейсеру, який намагався ховатися під маскувальними полями. Корабель Адохай навіть не встиг зреагувати й підняти щити, коли важка ракета наздогнала його корму. Яскравий фосфоресцентний білий туман за мить поглинув древній крейсер, із шипінням викидаючи в космос розплавлені шматки понівечених уламків.

— Хлопці, вогонь з усього, що маємо! — прокричав у ефір Скард.

Та штурмовики й без його наказу вже несамовито завдавали хаотичних ударів по енергетичних полях приголомшеного ворога, які тільки починали підійматися.

Рій бордових перехоплювачів уже кружляв біля неповоротких крейсерів саме тієї миті, коли ті гарячково почали випускати зі своїх ангарів винищувачі. Перші п'ятнадцять машин Адохай були перехоплені й безжально знищені одразу ж, щойно покинули межі захисних полів материнських кораблів. За тими, хто ще залишився в небі, розпочалося жорстоке, азартне полювання під пронизливі переможні вигуки молодих пілотів у радіоефірі.

«Людожер» Квінта вийшов зі стрибка точно в розрахунковій координатній точці.

— Тіте, давай! — скомандував капітан.

Бортові гармати відкрили шквальний вогонь точно за вектором руху рою, формуючи для хлопців смертоносний безпечний коридор. І якщо стара гармата Зигми працювала зі звичним, добре чутним тріском частих черг, то модернізована гармата Сіма лише тихо, глухо гуділа, випускаючи в порожнечу суцільний лавиноподібний потік вольфрамових снарядів.

Саме цим вогняним коридором уперед ринули перехоплювачі. Кілька машин одразу ж спалахнули яскравими цятками й миттєво зникли в брудних хмарах зустрічних вибухів.

— Схоже, вони встигли посилити захисні турелі! — Квінт різко смикнув штурвал, виконуючи крутий маневр ухилення. — Тіте, знось їхні оборонні башти!

— Бачу. Спокійно, — відгукнувся Тіт.

Багряні відблиски далеких вибухів зловісно грали на його зосередженому обличчі.

— Кірне, маневруй, не йди по прямій! — пролунав у динаміках напружений голос префекта Юстиніана. — Вале, щільніше працюй по вектору «Людожера»!

Яскраві плазмові траси потягнулися до ворожих конструкцій куба, що ще будувалися. Частина перехоплювачів граків у метушні вилетіла за межі безпечного коридору й, попри відчайдушне маневрування, миттєво згоріла від точних влучань захисних батарей Адохай.

— Так ми не прорвемося! — крізь тріск перешкод вигукнув Кірн. — Запускайте нові сфери, у нас критичні втрати!

Нові перехоплювачі суцільними хвилями вилітали з розкритих трюмів десантних шатлів і «Людожера», метр за метром прокладаючи шлях до центральної цілі.

— Тіте, тримай вогонь строго в одну точку! Просто зафіксуй ствол і навіть не ворушися! — наказав Квінт.

Він жорстко вирівняв курс «Людожера» й, вичавивши з двигунів максимальну швидкість, помчав просто на Куб. Важкі траси снарядів Сіма буквально змітали на своєму шляху винищувачі ворога, і коли вони досягли інженерних кораблів навколо об'єкта, захисні поля Адохай почали стрімко продавлюватися й лопатися.

Один із ворожих транспортів, який повністю втратив щити, лавина вольфраму з ходу розрізала навпіл, мов паперовий. Дві його однакові половини, розсипаючи іскри й замерзаюче паливо, повільно попливли в різні боки.

— Поливаємо! — люто скомандував Кірн.

З десяток зелених куль, що прикривали три основні кулі-камікадзе із синіми смугами на корпусі, відчайдушно маневруючи на межі можливостей, мчали просто до Куба. Ще трохи... Перехоплювачі граків один за одним спалахували, не витримуючи щільності ворожого вогню. Але два останні борти, один із яких був камікадзе, на страшенній, позамежній швидкості з усього розмаху врізалися просто в грань споруджуваного Куба, пробивши конструкційні ферми наскрізь.

Спочатку кілька болісних секунд не відбувалося взагалі нічого. Та потім велетенський Куб раптом роздувся зсередини багряним наривом і осяяв темний космос колосальним сліпучим вибухом, намертво змітаючи хвилею шаленого вогню всі кораблі Адохай, що перебували поруч.

Кілька вцілілих перехоплювачів граків різко розвернулися й, навіть не думаючи переслідувати нечисленні кораблі противника, що залишилися, на форсажі помчали назад до шлюзів шатлів.

Капітан уцілілого крейсера Адохай у заціпенінні дивився на екрани, як недобудована конструкція Куба за одну мить зникла у вогняному пеклі, поховавши в космосі всю їхню інженерно-тактичну групу. Одна-єдина панічна думка судомно билася в його голові:

«Буде страшне покарання... Володарі такого не пробачать».

І коли зелена куля перехоплювача, з ходу пробивши ослаблені передні щити, нищівним ударом врізалася просто в оглядові броньовані вікна командного містка, капітан лише щиро всміхнувся від раптового полегшення, тієї ж миті поглинутий шаленою хвилею вогню разом зі своїм древнім кораблем.

— Відступаємо негайно! Переслідування скасувати! — пролунав в ефірі твердий, владний голос префекта Юстиніана.

Імперські кораблі швидко припинили вогонь, розвернулися й, злагоджено вийшовши в розрахункові точки переходу, один за одним миттєво розчинилися в гіперпросторі.

Нечисленні винищувачі Адохай, що залишилися без командування, розгублено збиралися біля пошарпаного, дивом уцілілого останнього крейсера, відчайдушно намагаючись у темряві не врізатися в хмари розпечених уламків власних кораблів, які дедалі більше розширювалися.