Надто потрібна
Nadine Tikhonovitch
...все котиться в прірву, усе підкорилось війні, Та знаєш, напевно, ти надто потрібна мені... Надто потрібна, щоб здоровий вмикала я глузд Й шукала собі серед міста нових уже муз. Ти надто потрібна, щоб думать, що скажуть інші, І щоби про тебе мовчали всі мої вірші. Ти надто потрібна, щоби я не змерзла вночі І щоби комусь розказати про те, що мовчить... Надто потрібна, щоби я рахувала гріхи І мене налякали Суд й потойбічні світи. Надто потрібна для цих виправдань і для умов. Надто потрібна, щоб пояснить комусь цю любов. Для того, щоб не чекати, блукаючи у пітьмі, Напевно, це правда: ти надто потрібна мені... Не хочу більше про психів. Не хочу про норми. Ти потрібна цьому нескінченному шторму...
2023-02-11 18:15:51
22
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Н Ф
Суперово
Відповісти
2023-02-11 19:02:48
1
Твоя Відьма
Потрібна, а інше — другорядне.
Відповісти
2023-02-13 21:08:16
1
Nadine Tikhonovitch
@Твоя Відьма Саме так.
Відповісти
2023-02-13 21:08:33
Подобається
Інші вірші поета
Що небо впаде... Воєнна любов Шкарпетками заручені Минуле так безсовісно...
Інші поети
Діана
@RusalDi
it'sdher _
@ddher_
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Nadine Tikhonovitch
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5601
Закат декабря
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
2321