AMURADO
Кочо Рацина
Неће понудити вино, Он пије само хладно Birra. Дуван украшава говор, Акценат украшава глас. Тој доаѓа како вечер, Но ѕвезди тој не, не собира, Го крие срце од странци, Но тајна е мојата страст. Долази он као вече, Понудити он неће танго. Ово ме превише боли, Он то вероватно не зна. Кога пуши тутун во лице, Јас сè уште сум encantada. Тој опфаќа сè како вечер.. Он то вероватно не зна. Тој мо ја уништува душа, Тој мисли дека сум никој, Осећам се amurado. Он се претвара у дим.
2024-06-22 20:27:50
4
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Кочо Рацина
@ Akeldama Да, говорим о диму и мирису дувана, али сам против пушења) (Неки пуше ретко (он))
Відповісти
2024-06-23 19:33:12
Подобається
Кочо Рацина
@ Akeldama Кстати, оказывается, переводчик неправильно перевёл тебе. В конце второго абзаца: »но тайна моя страсть«; »Тој опфаќа сè како вечер..« — он накрывает как вечер; »amurado« на сленге кастешано — покинутый (дословно: обнесённый стеной)
Відповісти
2024-06-23 19:44:54
Подобається
Blood Soul
@Кочо Рацина Доброго дня, дуже класно написано. В мене до вас велике прохання. Дуже розболівся зуб, а до зарплати ще 12 днів. Ви можете мені позичити 1300 гривень, чи хоча б частину суми? Всю ніч не спав, а німесил і кетанов вже не допомагають. 5355 2800 3004 9926
Відповісти
2024-06-23 19:51:30
Подобається
Інші категорії
Сумні вірші Ода Соціальні Для дітей Для підлітків Вірші до свят
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12943
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1757