Люблю

Полина

За что я люблю весну? За цветы,что тянутся к солнцу За закаты,что шепчат о счастье. Майский ливень,неспешное утро, Всюду только цветы и любовь. За её неожиданные сюрпризы, Что запомнятся на весь год. За что я люблю тебя? О,я считаю не нужен повод. Ты-подарок мой от Бога. Радость в жизни моей,и я Лишь скажу:продолжай светиться, Расцветать,любить,молиться. Пусть все больше в жизни твоей Открывается новых дверей.

2025-05-11 03:42:58

Інші вірші поета

366 новых дней Бог считает тебя драгоценностью Любовь вне преград Мир

Інші поети

NOURCHEN LEE

@_Nourchen

Mariah Lovench

@Mariah_

Редан Марво

@andrey_mayorov

Схожі вірші

Всі

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

5134

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12775