Присвята старшій мамі
Як хочеться втекти від карантину Від задухи дорослого життя Піти у світ, збудить в собі дитину І будувати з гілок укриття Гуляти, пОки не покличуть їсти Ліпити із ведеречком паскИ Стрибати, а надвечір сісти, Щоб слухати твої нові казки Задумливо дивитися в віконце Чекати сильно голосу твого: "Іди на кухню їсти, сонце, Іди, покИ ще суп не охолов" Я хочу бавитись з ляльками І купувати їм малі спіднички Стукати маминими каблуками Одягаючи твої в'язані рукавички Давай побавимось на двОрі? Зупинимо на хвильку час? Вночі підЕм дивитися на зорі, Які так радо дивляться на нас? Загой мені болючі ранки Цілуй, в обіймах повтішай Готуй свої смачні сніданки Будь поруч і ніколи не лишай.
2021-09-21 21:31:22
2
0
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
5279
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2596