Добре бути вдома

Павка

Я знаю це дерево... Я випав з нього, коли мені було вісім. І ця річка... Ми з друзями плавали в ній, коли ми були маленькими. У тіні цього дуба я спостерігав, як мандрівники йшли тією самою стежкою, якою зараз я йду. Ті пагорби десь вдалині... Я знаю кожну печеру, кожну печеру, як тильну сторону моєї руки. Ліси, поля... Я бігав по них босоніж. М’який, прохолодний вітерець, що лоскотить моє обличчя. Ностальгічний запах квітів у повітрі. Вони змушують мене згадати, ким я був. Тепер я одинокий мандрівник. Я не відомий. Але це місце... Ця земля... Це те, що зробило мене тим, ким я є. Добре бути вдома.

2020-08-15 07:01:17

0

Схожі вірші

Всі

Впізнай себе...

Вікторія Тодавчич

Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....

43

7

2140

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

52

13

2634