Добре бути вдома

Павка

Я знаю це дерево... Я випав з нього, коли мені було вісім. І ця річка... Ми з друзями плавали в ній, коли ми були маленькими. У тіні цього дуба я спостерігав, як мандрівники йшли тією самою стежкою, якою зараз я йду. Ті пагорби десь вдалині... Я знаю кожну печеру, кожну печеру, як тильну сторону моєї руки. Ліси, поля... Я бігав по них босоніж. М’який, прохолодний вітерець, що лоскотить моє обличчя. Ностальгічний запах квітів у повітрі. Вони змушують мене згадати, ким я був. Тепер я одинокий мандрівник. Я не відомий. Але це місце... Ця земля... Це те, що зробило мене тим, ким я є. Добре бути вдома.

2020-08-15 07:01:17

Інші вірші поета

Вальс Пiд мicяцем

Інші поети

Virtoria

@Victoria_Sandulenko

Varisha Rehman

@varisha__rehman

maty Stoun

@marystoun

Схожі вірші

Всі

Пора нахлынувших надежд

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Устаю сегодня рано Без кошмаров и тревог, День начну без одеяла Улыбаясь небу полных облоков Обниму своего друга , Что на подоконнике взгруснул , Прошептав ,что скоро лето дружно , Обязательно к нам в гости сможет заглянуть. С ним и множество событий Впереди ждёт только смех , Разве можно одним мигом Передать всю радость от поры нахлынувших надежд.

2441

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

2758