Добре бути вдома
Я знаю це дерево... Я випав з нього, коли мені було вісім. І ця річка... Ми з друзями плавали в ній, коли ми були маленькими. У тіні цього дуба я спостерігав, як мандрівники йшли тією самою стежкою, якою зараз я йду. Ті пагорби десь вдалині... Я знаю кожну печеру, кожну печеру, як тильну сторону моєї руки. Ліси, поля... Я бігав по них босоніж. М’який, прохолодний вітерець, що лоскотить моє обличчя. Ностальгічний запах квітів у повітрі. Вони змушують мене згадати, ким я був. Тепер я одинокий мандрівник. Я не відомий. Але це місце... Ця земля... Це те, що зробило мене тим, ким я є. Добре бути вдома.
2020-08-15 07:01:17
0
0
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2916
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
2214