Любіть!

Ольга Гринчук

Любіть життя! Воно ,немов отрута, Таке п'янке, таке чомусь живе. Ідеш по вулиці, і ось здається скрута, Вона то є , то ось туточки мине. Любіть себе! "Хтось" це зовсім інші люди, Ви особливі, і час завжди пливе, Він не спитає, як вам далі бути. Він тут живе і там же він помре. Любіть весну! Вона чарівні барви. Ніхто не скаже , яка у ній краса. Вона покаже чого так плачуть мальви, Вона дарує шлях у небеса. Любіть свій дім! Він тисячного вартий. Він ваш притулок, ваш брат, ваш батько і сестра. Цей світ він багатократний, А світ твій часом це одна стіна. Любіть любов! Це першокласна дама. Це небуття, спокуса , почуття. Це світ фантазій, це просто власна драма. Вона палає аж до самого кінця. Любіть любити! Не треба бити в грати. Вони опора лиш для гіршого життя. Любов чарівна, вона це власна мати. Любіть любов! Таке у нас буття.

2020-04-30 20:05:01

4

0

Схожі вірші

Всі

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

49

14

1458

Мої слова

Ай

Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.

85

0

4908