Моє кохане місто, Маріуполь
Олеся Наконечна
Моє кохане місто, Маріуполь! На жаль, ти стало привидом, руїною страшною. Важко вже впізнати крамничку, де купувалися смаколики до чаю. На одне лиш сил вистачає впізнати будинок в якому виріс я. На очах-сльози, біль і смуток пробирає душу. Від нього залишилась лише одна потріскана стіна, яка без вікон вже і без життя. Здається, від доторку мізинцем завалиться ураз. Смуток огортає душу, що не побачу я тебе на картах, хоч і шукатиму не раз. Вже сил нема терпіти цього болю. Чому ж прийшла війна до нас?
2023-05-11 15:03:14
2
0
Інші вірші поета
Його молитва, що снилася мені Херсон
Інші поети
Alaska
@Alaskan
Ava Brown
@avaontiana08
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
3021
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12628