Залишуся з тобою
"Залишуся з тобою , Бо кохаю тебе, Що навіть серце не може, Описати чудасію. Твоя свобода,що пурхає наче ластівка, Дивує молоду душу, Що жила тільки у неволі, У людей які жили в болю. Не божественна ти, Не ображайся,що мовлятиму:"Земна людина", Це найкраще підійде до бурхливого серця. Але воно особливе, І не повторне, Навіть всім поетам Не під силу, знайти таку як ти. Твоя незграбність, Тільки підносить красу, Що зводить з розуму мене, Який ти грайливо вкрала разом з серцем. Від одного погляду твого, Мені так спокійно, Наче рідна мати поряд. Бо твої очі заспокоюють найбільші страхи, Що аж надія повертається знов. Навіть у безсердечному крику твоєму, Звучить оптимізм, Котрий змушує мене йти далі, Аби бачити твою душу і вроду. Разом з тобою, Відчуття таке ніби не все закінчив, Що є сили реалізувати весь світ своїх мрій, А ти й надалі підштовхуєш вперед, Держачи мене за руку."
2025-03-18 05:42:27
0
0
Схожі вірші
Всі
Пóдрузі
Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.
48
12
3431
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
2214