Що чекає на небесах, мила?
"Що чекає нас на небесах, мила? Вічний спокій чи поруч бля тебе бути? Може це темная ніч, Вкриє нас і сховає як надалі, Так, що й Отець не побачить. Що чекає на небесах, голубко? Ти говориш про нескінченне щастя, Мої ніжні поцілунки, Від яких твоє серце розривається на шмаття. У небесах мені вхід заборонений, Бо також життя мученика, Який несе тавро печалі та скорботи. Відчувати всі кола пекла, Ніхто мене тут не потішить, Наче маленьке,хворе дитя. Бо прокаженик людства і світу Богів. Чому ти плачеш, золотце? Ти маєш цьому тільки радіти, Чому ти гніваєшся на мене, могутня амазонко? Своїм гарячим серцем тримаєш мене, Немов я й справді тобі щось вартий. Чому ти хочеш піти моїм шляхом? Який оповитий туманом всіх найпекельніших мук, Чому ти тримаєш мене за руки? Коли ось ось маю зникнути з твого життя. Хотів покинути світ, Без вчинення болю, Але коли ти хочеш піти, У путь темну,зустрівши мої світи, І дозволю твоїй ніжній постаті, Проводжати мене далі, Бо відчуваю що кохаю тебе."
2025-02-20 08:56:23
0
0
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
6023
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
2984