Місячне страждання
Самотні полум'я міста, По веселому лунає музика, Відчужений від цього міста, Цих не зрозумілих людей. Меланхолійні рухи, Мій самотній вальс, Ілюзія спокою і радості на хвильку, Далі дощ ллє у гарячі рани. Різкі рухи страждань, Зачудне піднесення, Занепад радості променистій, Яку ніколи не втримати. Заціпенілий погляд у порожнечу, Безнадійно побачити щось щасливе, Дурний місяць, Що входить тільки у трагічні моменти. Ноги ватяні і летять в низ, Бруківка покрита безліччю голками, Безсмертна агонія—страждання цілого світу, Цей тягар несуть не особливі, Звичайні люди, Що замість щастя пізнають біль. Гнів охоплює тіло, Розпач врізається у саме серце, Дитячі крики допомоги, Підірване здоров'я. Депресія під маскою байдужості та радості водночас, З боку сміх і глум, А з іншого рука допомоги. Війна у розумі, Апатія холодна, Втома від фальшивої боротьби, Втрата мого життя. —Допоможіть, я не можу встати.
2025-01-26 20:02:11
0
0
Схожі вірші
Всі
Пиріг із медом (UA)
Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.
79
19
3791
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4912