Weight of the World (From NieR:Automata)

Nik-chan

Weight of the World I feel like I'm losing hope In my body and in my soul and the sky, it looks so ominous and as time comes to a halt Silence starts to overflow My cries, are inconspicuous Tell me god, are you punishing me? Is this the price I'm paying for my past mistakes This is my redemption song I need you more than ever right now can you hear me now? Chorus: 'cause whether I'm shouting loud Even if my words seem meaningless It's like I'm carrying the weight of the world I wish that some way, some how That I could save every one of us But the truth is that I'm only one girl Maybe if I keep believing, my dream will come to life come to life After all I've had to face signs of life all washed away I can still, still feel a gentle breeze but no matter how hard I prayed signs of war have still remained and life, has become my enemy Tell me god, are you punishing me? Is this the price I'm paying for my past mistakes This is my redemption song I need you more than ever right now can you hear me now? Chorus: 'cause whether I'm shouting loud Even if my words seem meaningless It's like I'm carrying the weight of the world I wish that some way, some how That I could save every one of us But the truth is that I'm only one girl Maybe if I keep believing, my dream will come to life come to life 'cause whether I'm shouting loud Even if my words seem meaningless It's like I'm carrying the weight of the world I wish that some way, some how That I could save every one of us But the truth is that I'm only one girl Maybe if I keep believing, my dream will come to life come to life --- All rights goes on the publisher from NieR:Automata from Ps4 (Sony)

2018-04-13 20:57:54

3

0

Схожі вірші

Всі

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

49

14

1111

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11372