Колись, а може...
Колись тоді я буду точно знати, Колись тоді я буду прибирати, Рвати і літати. А може вже сьогодні? Ні. Це буде ще не скоро. А чому такі повільні дні? Батьки говорять вони летять у них У інших пролітають А я сиджу в своїй кімнаті на карантині, й не знаю, нічогісінько не знаю, боюсь своїх снів, Бо в них немає логіки. А може і в житті немає логіки. Тоді чому я думаю про завтра?
2021-03-16 21:53:08
4
0
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
5164
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2603