Не покірні!
Над такими небо зовсім інше, Здається ,що їх ангел на руках несе, Але насправді,  все  не легко зрозуміти, В людей життя, буває, далеко не просте. Їх міць - життєвий досвід , Їх сила - виплакана біль, І кожен крок ,яким ступають гордо, Несе у собі, з похмурого  - лиш тінь. В очах момент,який спустошив їхню душу, І падали в нікуди ,щоб не бачити когось, І тому й  правда  ,що їх назвали "Не покірні" Не знають ,як це  впасти на  холодне дно. Слабкі місця ,у всіх,повинні бути, Але найкраще,щоб про це, не знав ніхто, Закрийте  своє серце,але відкрийте очі, І живучи, не забувайте ,про справедливість і добро.   Не скорені...покора - це не просте тло, На цьому тлі,не кожен витримає люте сонце, Як проти течії навчилися ,упевнено іти давно, Так викарбовують ,до нині , на устах, у ворогів, не самовите:"  Хто це?"
2019-09-10 09:57:39
2
0
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
101
8
11829
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
21
1533