Минуле в минулому
Думки твої давно зачинені в кімнаті і крутять пошепки зі спогадів кіно. Душа на клаптики розірвана й розтята мов попіл згарища опуститься на дно. Себе картаєш бідна вкотре за минуле та тільки важчим стане завтра той тягар. Надії на майбутнє у сльозах поснули в кутку, де знову вогко, жевріє ліхтар. Не втомлює щодня тягти оту валізу, зістарену як світ, зашарпану до дір? Давно ім'я своє змінила на "залізна", хоча то не твоє, надумане, повір. Не варто в день новий навмисно брати лихо. Емоції важкі, дозволь собі – поплач. Ти з темряви подій нарешті знайдеш вихід, і все своє життя сама ж собі пробач. 04.11.2021
2022-01-24 07:30:28
4
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Джон Сміт
Глибоко
Відповісти
2022-01-24 07:51:31
1
Наталья Кропивницкая
Відповісти
2022-01-24 08:01:00
1
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4627
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3914