Минуле в минулому
Думки твої давно зачинені в кімнаті і крутять пошепки зі спогадів кіно. Душа на клаптики розірвана й розтята мов попіл згарища опуститься на дно. Себе картаєш бідна вкотре за минуле та тільки важчим стане завтра той тягар. Надії на майбутнє у сльозах поснули в кутку, де знову вогко, жевріє ліхтар. Не втомлює щодня тягти оту валізу, зістарену як світ, зашарпану до дір? Давно ім'я своє змінила на "залізна", хоча то не твоє, надумане, повір. Не варто в день новий навмисно брати лихо. Емоції важкі, дозволь собі – поплач. Ти з темряви подій нарешті знайдеш вихід, і все своє життя сама ж собі пробач. 04.11.2021
2022-01-24 07:30:28
3
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Наталья Кропивницкая
Дякую
Відповісти
2022-01-24 08:01:00
Подобається
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
5303
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
5359