Минуле в минулому
Думки твої давно зачинені в кімнаті і крутять пошепки зі спогадів кіно. Душа на клаптики розірвана й розтята мов попіл згарища опуститься на дно. Себе картаєш бідна вкотре за минуле та тільки важчим стане завтра той тягар. Надії на майбутнє у сльозах поснули в кутку, де знову вогко, жевріє ліхтар. Не втомлює щодня тягти оту валізу, зістарену як світ, зашарпану до дір? Давно ім'я своє змінила на "залізна", хоча то не твоє, надумане, повір. Не варто в день новий навмисно брати лихо. Емоції важкі, дозволь собі – поплач. Ти з темряви подій нарешті знайдеш вихід, і все своє життя сама ж собі пробач. 04.11.2021
2022-01-24 07:30:28
4
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Джон Сміт
Глибоко
Відповісти
2022-01-24 07:51:31
1
Наталья Кропивницкая
Відповісти
2022-01-24 08:01:00
1
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4223
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3894