Вже вимкнули світло

my_dear_soul

Вже вимкнули світло, Проте не в кімнатах, А в людських душах. Немає вогника щастя і доброти, Що так яскраво світився в дитинстві. Забули всі про відвагу і чесність, Про повагу і чемність. Забули. Як хотіла я б все повернути, Відновити і зберегти. Так не вистачає народу Того світлого почуття, Що підносить на крилах до неба, Що дає нам нове життя. Вже вимкнули світло Проте не в кімнатах, А в людських душах.

2019-03-14 21:58:16

Інші вірші поета

Байдуже Хіба не чуєш?

Інші поети

NieMi

@NieMi

Vita Riter

@Vita_Riter

Virtoria

@Victoria_Sandulenko

Схожі вірші

Всі

وردةٌ قبِيحة

تُومِي.

و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟

2616

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

1185