Ти був тут

Molly Walker

Дарма ти хвилювався і питав "Чи все з тобою гаразд?" Все рівно так боліти більше не буде, Як боліло коли був ти поряд. Очі закриваю, так болять, я марив. Просто дай мені відповідь, як все було? Все рівно не буде так боліти, як тоді Коли я марив, у живому сні. Триматися за руки зовсім не обов'язково. Головне аби я був тут, і ти був тут також. Все буде гаразд до моменту Поки ти тут і поки я тут. У живому сні, така жива вода, Обпіка шкіру, гарячий чай. Крап крап крап. Ковть ковть ковть. Чому я так спітнів? Чому так хвилююся, Я боюся виглядати дурним, навіть якщо це лише я. Ти не любиш те яким був я і не любиш яким став. Щоразу так страшно, щось зробив не так. Ти зник, здається я знову просто марив. Твого серця стукіт тут був і твій запах. Я майже впевнений тут був і твій голос, Твій сміх і твоя гордість, але чи тут був я? Я майже впевнений що не я був із тобою. Сміюся тепер я, після тебе, після тебе все таке безглузде. Безглузді всі люди, намагання, нова мара. Все рівно мені вже не буде так боліти як після нього

2024-02-14 20:58:30

2

0

Схожі вірші

Всі

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

43

17

2400

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11992