الخيانة

Mira

لا تثق باحد فالخيانة تاتي دائما من القريب و ليس من البعيد

2020-11-03 07:20:00

7

5

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (5)

Mira

@Vee لا الخيانة لا تاتي من البعيد ان كانت علاقتك باحدهم علاقة سطحية فلن يخونك او لماذا سيخونك اصلا بالعكس عندما يكون الشخص قريبا منا و لا نتوقع منه ان يخوننا يوما ما هذه هي الخيانة ☺

Відповісти

2020-12-14 14:41:51

1

Vee

@Mira بالضبط! ستفهمين الأمر ان عدنا لمعنى الخيانه ومتى نشعر بالخيانه انه كما قلتي تمامًا نحن نتوقع اشياء من الاشخاص القريبين منا نتوقع ان يقفوا بجانبنا نتوقع الا ينتقدونا والكثير من الاشياء الاخرى ولهذا عندما يخيبون توقعاتنا ولا يفعلون ما املناه منهم نشعر بالخيانه والألم لكن عندما يقوم بذلك شخص غريب او شخص بعلاقه سطحيه فاننا لا نشعر بالخيانه لا نسميها خيانه اصلًا قد نشعر بالسوء ولكن ليس الخيانه ولهذا فإن الحقيقه ان الخيانه قد تأتي من الجميع لكننا لا نعتبرها خيانه ان اتت من شخص غريب

Відповісти

2020-12-14 15:39:05

1

Mira

@Vee اجلللل بالظبط هذا ما اردت قوله

Відповісти

2020-12-14 17:06:43

Подобається

Схожі вірші

Всі

Unbreakable heart

B I

Behind your back people are talking Using words that cut you down to size You want to fight back It's building inside you Holding you up Taking you hostage It's worth fighting for They'll try to take your pride Try to take your soul They'll try to take all the control They'll look you in the eyes Fill you full of lies Believe me they're gonna try So when you're feeling crazy And things fall apart Listen to your head Remember who you are You're the one You're the unbreakable heart

49

1

14359

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11523