ليست مجرد كلمة !

mira_cha

قد تراني يا صاحب العقل الكبير الذي يجيد صنع الاتهامات ... قد تراني بسيطة سهلة الإيقاع . لا يعني اني اترك كلمة ( احبك) كثيرا في الرسائل انها تعني ما في قلبي من مشاعر .. اكتبها ..و هذا صحيح لكنني قد لا أعني بها ما تظن .. . فلو كنت تعرفني بحق لوجدتني كتومةً في واقعي . . ولا أخرج حروفها من شفتي إلا نادرا .. وبصدق . لا أقولها بسهولة كما في رسائلي ... أتعلم ؟ أنا أتلعثم كثيرا و تضيع مني حروفها عندما أقولها . لذا كن دقيقا عند وصفي بالشخص السهل انا حريصة .. و دقيقة أكثر مما تظن فمشاعري ليست شيئا تستطيع العبث به . ⁦🌸

2018-08-31 11:34:53

8

4

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (4)

زـٌو زـَي

عاشت ايدك!!

Відповісти

2018-08-31 12:13:42

1

mira_cha

@زـٌو زـَي ،💙🌸

Відповісти

2018-08-31 12:15:14

Подобається

نـُونِه

ابدعتي 💜💜💜

Відповісти

2018-08-31 15:33:07

1

Схожі вірші

Всі

Печаль прячется в словах

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...

50

10

3213

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

70

4

10918