Подих
Лісовий вітерець подув, Він є вісником дощу. І де б ти не був, Погода настигне лише тут. Там, де є ти, Де все потрібно зрозуміти, І переосмислити. Приходить подих-чарівник. Ти так повільно вдихаєш повітря прохолодне, Що всі легені ніби заново стають. І погляд твій на горизонт упав, І цей момент у вічність потопав. Ти дихаєш і подихом холодним Ти освіжаєш світ своїх думок. Для тебе все важливе стало незворотнім, Бо вже воно пройшло. Ти дихаєш і починає розуміти, Що ти живий. Для когось в цей момент настав останній подих, Ну а когось нова поява веселить.
2021-08-05 06:39:20
6
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Сандра Мей
Чарівно🌺🌺🌺👍
Відповісти
2021-08-05 14:29:06
Подобається
Мілена_Мі
Відповісти
2021-08-05 14:43:56
1
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
1760
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1970