Ніхто
Мия Готлиб
Ти тут ніхто Ніде тебе не треба Ні в цьому світі Ні деінде. Та водночас, ти тут усі. Ти я, вона і він. Моя любов, Що не згаса повік Моя любов що дишить крізь літа Моя любов, що в мене є одна Я ще ніколи так не говорив Але, люблю, ціную...Я Кохаю! Готовий посвятити всі пісні Тобі одній Тобі єдиній Моїй ще зовсім юній Ще любові. Я буду слухати Служити лиш тобі Я твій слуга, покірний І смиренний Лиш не мовчи Скажи мені Чи любиш так, як я?
2020-07-24 12:25:21
3
0
Інші вірші поета
Покірно я... ... Там вічно райдужна весна Співай,голоси
Інші поети
Sweet_ k452
@sweet_452
Virtoria
@Victoria_Sandulenko
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3608
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12512