" Бувають різні "

Merian Varner

Бувають люди - райський сад , Прийдеш до них і просто так ! Так легко , весело мені Це спілкування по душі . Вони наповнені добром Неначе чаша із вином Дарують щирі відчуття Така емоція моя ! . Бувають ж люди просто - ад Егоїстичні просто жах ! Ці лицеміри продадуть - Всю вашу правду , щей зап'ють ! Її холодною водою Таке , як честь їм не відомо ! . Наповнені одним лиш злом Вже виливається , як шторм Ця ненавість і втіха з горя Прирівнюю я їх до моря : " Не видно ні одних країв , А у глибинах чорт сидів "! . Такий підступний Люцифер На дно затягне й ти помер ! . Такі бувають різні люди Не зразу видно хто є де Та трішки глибше лиш копнути Для себе правду віднайдеш ! .

2023-01-19 07:33:58

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Тигриця

Дуже хороший вірш.

Відповісти

2023-01-27 06:55:04

Подобається

Merian Varner

@Тигриця спасибі 😊

Відповісти

2023-01-27 07:07:35

Інші вірші поета

" Дідо Сон " " Діти наші квіти " " Погрязла доля у пітьмі " " Чому без тебе сенсу вже немає "

Інші поети

Роберт Муншфэ

@Robert_Munschfer

water IredGkPT7.8

@red_waterGKpT_78

Nazar Pytsyk

@bez_talanta

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11548

Печаль прячется в словах

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...

3920