Спогади
Meri Veis
Спогади... Їх всі стараються забути І думають, що з ними все погане зникне. Для когось важко кожен день у них тонути, А хтось змирився з думкою, що звикне. Для когось - це важкий тягар на плечах, Який несе в собі лише страждання. Для когось - все будується на марних втечах Від себе, друзів чи свого кохання. Люди не вміють визнавати очевидне. Чи це високий злет, чи навпаки - поразка І дивсяться в минуле, поки не набридне Шукаючи, де ж заховалась чергова підказка. Але не варто забувати про майбутнє, Бо всеодно воно для кожного настане. Проте, чи людним буде, чи таки самотнє - Це не легке питання, все ж, постане. І ці думки, нам всім закрили світло. Ми живемо в теперішньому. Тут і зараз. Ніхто не бачить, що майбутнє - не розквітло А за минулим вже давно погас останній спалах. Нам варто відпустити, те, що вже не повторити І не спішити побувати там, де ще не слід Ми тут. Ми зараз. Ми повинні жити Бо спогади - це вічність неповторних літ.
2020-05-12 20:42:06
3
0
Інші вірші поета
Як важко віднайти свою людину... Once upon a time Подруга Щастя
Інші поети
acupoftae
@acupoftae
montelude
@montelude
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4647
La lune
Nadine Tikhonovitch
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1458