الرسالة العاشرة
Mennah Mostafa
تفقدت قلبي لاجده ملئ بالخدوش اصطدامه بالواقع أخفق توقعاته وقتل نبضاته حتي أصبح ينبض بلا حياة الواقع ماهو الا صدمة باردة يُفقدك كل أمل قد تتزود به يُفقدك الحياة التي لطالما حلمت بها ويُفقد قلبك نبضاته التي تخفق بكل حب الواقع لا يعلم رؤيتك للعالم الوردي هو فقط يعلم كيف يُفقدك كل شئ جميل قد يتسم به هذا العالم الوردي وما نحن إلا أرواح تسير الطريق طويلا لتصطدم بواقع يُفقدها جزء منها لتعيش علي أنقاض قلبها وتُكمل طريقها بنصف قلب ونصف روح
2021-01-10 19:40:17
2
0
Інші вірші поета
رسالة عابرة رسالة ١٠٤ شبحي الاسود رسالة
Інші поети
Princess Girl
@Princess_life
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2259
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12171