Я ЗАПЛАЧУ
Я бы давно наверно призналась, да не знаю как-то привязалась, и нам всем это удалось, раз так горько вспоминается. За окном шелест листьев, в голове поток мыслей, а в душе легкомыслие, в память все врезается. А кому мы будем врать, уже некому даже понять, осталось всего-то отнять, тех кто в чудо верит. Первым не объяснить что глупо, ведь наивность так скупо, отвечает на грубость. Лицемерит. Ладно забудьте, не в том суть то, главное место занято, там где добры. А нам ведь хочется, и так колится, как говорится, шипы те остры. Через которые лезут, поддаваясь стрессу, склоняюсь прогрессу, и жизни не знают. Увы их не остановить, да и мосты разводить, что бы их выводить, толку - опоздают.
2019-07-08 17:23:32
7
0
Схожі вірші
Всі
Кохаю
Я впізнаю тебе серед тисячі лиць, І тихенько, крізь світ, побіжу, І нехай вже позаду мільйони столиць, А я в полі тебе обійму. Обійму і заплачу від щастя свого, Мабуть, більшість йому навіть заздрять, А мені вже давно на них все одно, І на те, що вони мені скажуть. Я, мій милий, єдиний, тобою живу, І в повітрі ловлю твої нотки, Я для тебе співаю і стрічку нову, Запишу у своєму блокноті. Ти малюєш мій сон із мільйону казок, У якому такі різні барви! Ти даруєш мені той рожевий бузок, А із ним, мов мереживо, чари. Від обійм, поцілунків твоїх я горю, Мов метелик над вогнищем синім, Боже мій, якби знав, як тебе я люблю, Якби знав, як без тебе я гину.
99
16
7472
وردةٌ قبِيحة
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
2313