"Зневіра" Присвячується Дяків О.Б.

Max Balych

Сатирично кажу про кохання Випиваю старе вино Тільки час помічає зітхання Через бите поросле вікно. Вітер дише на повні груди І троянда лежить на землі Це незриме кохання повсюди У думках, на яву та в імлі. Я забув вже про тебе, кохана, Тільки снишся щодень та щоніч Є на серці глибока рана Та для тебе воно лише річ. 01.10.20.

2020-10-01 19:33:20

Інші категорії

Вірші в прозі Любовні Вірші до свят Поеми Сумні вірші Історичні

Інші поети

G.A.V Vriter

@gav

Alina Bush

@alina_bush

yoona

@yoona_yeol

Схожі вірші

Всі

Темнота теней ночи ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...

1731

Я тебе по-справжньому кохала...

Вікторія Тодавчич

Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.

1430