Непереможні
В негодах і переживаннях дня солдат проходить через всі пороги. Напевно, важко, їм триматись там.... Тримаючи в руках своїх, великі автомати. Вони ідуть за волю воювати. Бо як сказав один великий наш поет. ...Борітеся поборотись... ...Вам Бог помага... І всіх трагедіях які вони всі бачать напевно важко зрозуміти нас.... Єдине серце б'ється без останку. Воно боронить Україну. Некожен може, тут стояти, і я мовчу про "воювати". Вони там бачать все, - і кров, і сльози ну і звісно страх, що вже доходить до сердець Але сміливий, можливо молодий, або старий, чи Жінка може й Чоловік, бере до руки зброю І зі словами: "За Україну і за волю " Іде за всіх нас помирать. Можливо кожному із нас потрібно трохи зрозуміть ідуть за нас помирать. Ми дійсно славна нація. У венах в нас одна сміливість протіка. І хочеться сказати нам.... Ідіть вперед бо ми непереможні І витерши свої всі сльози, і розігнавши всі погані думи. В негодах і переживаннях дня солдат проходить через всі пороги.
2022-10-23 17:12:15
5
0
Схожі вірші
Всі
Тени собственного сердца ...
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
1938
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12410