Вогник надії

Мар'яна Марчик

Темно.... Але я бачу світло, В кінці щось горить не згора— Це,напевно,вогник надії, Який освітлює всі наші мрії. Чи зможу до кінця я дойти? Цей вогник надії знайти. Цей вогник горітиме вічно, Можливо він навіть в мені, Десь в душі,в глибині... Крок за кроком, Все ближче і ближче, Я майже дойшла, Стежку вірну знайшла... І стежка тепер ця моя, Стежка любові,довіри й добра, Щоб це пояснити, Я щирі слова добира. До вогника цього я майже дійшла.

2020-01-24 12:09:55

4

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Надія ~як одна з свічок ,що ніколи не згасне ..

Відповісти

2020-01-24 13:55:17

1

Мар'яна Марчик

@Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;) погоджуюсь)

Відповісти

2020-01-24 20:09:56

1

Схожі вірші

Всі

Тарантела (Вибір Редакції)

Фαйղα Եօթթí #AР #FN

І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽

43

33

8915

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

84

2

4515