Біля
Я відчуваю,як пронзає сонце
Усі пустоти,що зчаїлися в мені.
Пече, руйнує все це,
Усі турботиська земні.
А чим наповнити не має, усе не так
Усе не те. Я бігаю шукаю і шукаю
Хоча б якийсь небесний знак,
Так ніби часу більше інших маю.
Схилюся, втомлений і німо так заплачу,
А прихистку ніде нема.
Ех,доля дала таку міцную вдачу-
Нюхнути землю з самого дна.
Міцнітиму, стоятиму і стяг підніму…
Прийдеш на мою одвічну зміну
Сама-однесенька-сама,
Моя натягнута струна?
Щасливий тихо обів’ю
І завалю у сіно
Біля нашого, не їхнього села!
2025-03-18 02:51:00
0
0