Солов' їне поле

Анастасія Казаніна

Гаї шумлять,соловейко в тім гаї Шукає матір свою І сонце вже світає,а соловейко,ще в гаї! З яйця свого вилупився,та ще навородженим упав з рідненького гнізда, а матір помітила шкарлупу пусту, І як змахне своїми великіми крильми І шукать,полетіла свого дитинча І пролетіла,між полем де була Дитина,і мале коли побачило велику тінь почав пищать і мати як почула,той писк спустилася На поле та тільки як спустилась вона орел схопив її і полетів лишилось дитинча одне,а мати вже і нечикав!!! Дуже старалась сама все писала оцініть будь ласка з доброї сторони🙏🙏🙏

2018-04-13 21:10:38

Інші категорії

Соціальні Для дітей Подійні Для підлітків Сумні вірші Поеми

Інші поети

Dr.Theo

@Foli_officiel

anyhachik

@anyhachik

Dreams

@Chevalpinou_

Схожі вірші

Всі

Я і ніч

Анастасія

Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.

101

11825

"Ми усе подолаємо разом..."

Nadine Tikhonovitch

«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»

1339