224.

Людмила Баглай

🙏🏻🙏🏻🙏🏻🙏🏻 Життя земне коротке, наче мить, Як спалах світла, що у пітьмі згорить... І ти цього нажаль не помічаєш, Як день за днем життя втрачаєш... Марнуєш просто ти його щодня Чи справді ти по - Божому живеш... Як приходить тихо мить і час кінця, Тоді і відповідь собі ти сам даєш... Із сумом озираєшся назад, І бачиш просто прірву або пишний сад... А прірва, то втрачені, змарновані літа, А сад, квітучий, то добрії усі твої діла ... Що по собі, ти, залишаєш на землі, Замислюйся щораз, ти, при житті... Бо яким словом твоє життя згадають, Залежить це, яким тебе запам'ятають... 30.11.2022

2023-01-27 16:19:37

1

0

Схожі вірші

Всі

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

52

13

3017

Моє диво

Фαйղα Եօթթí #AР #FN

А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno

46

5

2318