Персональная пытка...

Лика Вершинина

Я тебя своей любовью окружала, И бесконечно дарила я своё тепло. Горячо тебя я обожала, А ты моё сердце разбил, как стекло. Я всю себя тебе дарила. Любовь всю без остатка. Я так сильно тебя любила. Любовью нежной, сладкой. Я верила, что меня ты любишь. Я верила, что лишь меня боготворил, Что только ты со мною будешь, А ты предал...Мне изменил. В таком нет тебе прощения. Я не смогу тебя простить. Ничего не хочу. Не любви...ни общения. Я научусь тебя не любить. Я сама в себе любовь сломаю. Снова и снова больные попытки. Я сама себя теперь убиваю. Персональная моя это пытка. Не надо! Не стоит ! С тобой я не буду! Не надо! Не стоит! Не жди ! Я обещаю, что тебя позабуду! Я прошу тебя, уходи!

2023-11-11 19:14:08

4

0

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

70

4

10920

Я і ніч

Анастасія

Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.

101

8

11840