Кармін і Злата встигли як раз вчасно до початку Ради. Вони зайняли попередньо відведені їм місця за великим, круглим столом, який простягся майже на увесь зал і за яким уже сиділи, прискіпливо зиркаючи на дівчину, усі 12 Верховних Міністрів. Потому до них приєдналися король і Ателас.

Першим Раду розпочав Кармін:

– Шановна Радо, сьогоднішнє 113 засідання є дуже особливим, тому що вперше на ньому буде присутня представниця людського роду. Її звати Злата, вчора вона перетнула межу двох світів. Дівчина стверджує, що їй у цьому допомогла книга, знана усіма як Легендаріум Ельфійський. Тепер же нашим обов’язком є благополучно відправити її назад до рідних і близьких.

– Скажи-но, Злато, – звернувся до дівчини дідусь одягнений у жовте вбрання і який очевидно був шостим міністром Ради, – цю мандрівку ти здійснила сама чи є ще такі як ти?

– Ні, не сама зі мною був мій брат, – відповіла йому Злата.

– А де він зараз? Ми можемо з ним поговорити? – допитувався шостий міністр.

– В тому то й річ, що я не знаю де він, – розвела руками Злата. – Після перетину ми з ним не бачилися.

– Я відправив наші найкращі загони на його пошуки, тож незабаром ви зустрінетесь, – звернувся до Злати король.

– Тобто ви хочете сказати, – мовив дідок з дуже неприємним, пищавим голосом, – що ось уже другий день десь по Елиадолу блудить невідома нам істота з людської раси, яка може нанести шкоди не тільки нам, а й усьому Ейрум-краю. І Рада дізнається про це лише сьогодні? Та ви ще в перший же день мали б скликати термінове засідання і обговорити це питання з нами.

– Якщо ви забули, шановний пане третій міністре, то король тут я і не вам вирішувати що і коли я мав би зробити. А що стосується хлопця, то невідомо ще хто і кому несе більшу загрозу. Подумати тільки: хлопчина сам у невідомому місці, а якщо він попаде до рук ворога? Боюся навіть уявити, що з ним можуть зробити кляті туруки, – сказав Ірнагір. – Ну то що? Ви й досі думаєте, що хлопець несе загрозу? Чи може хочете дати мені ще якусь пораду?

– Ні, – незадоволено буркнув пан міністр. – Але як все-таки ви уявляєте, ми повині доставити це дівча додому?

– Так, як вона сюди й прийшла, – заінтригував усіх Кармін.

– Тобто? – витріщив на нього очі пан третій міністр.

– За допомогою Легендаріума, – пояснив чародій.

– Але наскільки я знаю Легендаріум залишився у людському світі, – знову заперечив міністр.

– Правильно, – погодився чаклун, – але що заважає прикликати його назад? Правда, я поки що не знаю як, але в цьому мені допоможе архів Ельбурону, до якого я завтра ж відправлюсь. Там я сподіваюсь знайти деякі відомості про Легендаріум і може це навіть допоможе нам у майбутній війні проти туруків.

– Як саме допоможе? – запитав Карміна король.

– Посприяє примиренню з ерхиріцями, – пояснив йому той.

– Знову ти за своє, – роздратувався Ірнагір. – Я вже казав тобі, ніщо і ніколи не примусить мене піти з ними на примирення. Той, хто зрадив раз зрадить і двічі, здається ти й сам так казав.

– Так, але не факт, що вони взагалі нас зраджували, – заперечив чарівник.

– Годі, Карміне, інакше мені доведеться прийняти заходів, – попередив старого король.

– І що ж? Ти відправиш мене до в’язниці тільки за те, що я єдина тверезо мисляча людина у цьому краї?

– Припини, я в останнє попереджаю, – мовивши це Ірнагір підняв вказівний палець правої руки на знак застереження.

– Ну послухай же ти мене, ерхирійці, вони.., – наполягав Кармін.

– Я сказав досить! – скрикнув король, вдаривши кулаком по столі, від чого він аж захитався. – Щоб більше ні слова я не чув про цих зрадників, – мовив він трохи заспокоївшись. – На цьому нашу нараду вважайте завершеною, усі можуть бути вільними.

– Чудово завершеною, – уїдливо докинув Кармін, встаючи зі столу.