Дві сили
Катерина Коваленко
Дві сили я любила. Одна мене також. А друга - постраждала, Бо темна, а світла не взяла. Кажаном була темна сила. Літала та шукала щось. А я її колись зловила. Але сама зосталась ось. Про світлу я скажу. Про ту, яка кохала. Не досягла до неї я, і плачу. Все дивне, дивнеє майбутнє мені вона малювала. Не втерпіла вона. Знайшла чаклунку ближче. Та й най на них на двох вітрище, Коли ти вирішив із серця збиткуватись, І захотів зі мною знатись. Під три чорти котись. Не буде мрій, Не буде най нічого. Не буде мене й тебе, милого мого.
2021-10-19 11:25:12
3
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Катерина Коваленко
дякую, найкращі слова для поетеси-романістки в її День народження)
Відповісти
2021-10-19 15:34:50
Подобається
Інші вірші поета
Нічні мріяння Вересень 11 28
Інші поети
Влад Кирик
@kirik_vlad_maths
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2711
Тени собственного сердца ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
2711