Сижу возле окошко
За окном снежит мелом Белым белым как вопно И сиджу возле окошко И смотрю я вдаль Ничего не видно Все мело Где ты мой принц На белом коне Может пойти к тебе Нет заметет Может позвонить Выключен Может написать Нет в сети И прошло так три года И не явился ты Жила я без тебя Как роза без лепестка И вдруг ты в сети И лайкаешь мне фото И вижу что печатаеш Но так и не написал Долго ждала И гадала Что же ты напишешь Люблю или забудь меня Встретимся или изчесни Любит не любит Гадала я на ромашке И вдруг звонок И пришла есемесочка Думаю я Открывать или удалить Будет что будет Открываю а там пусто Пустая есемесочка Зачем Что ты етим хотел сказать Нету слов Или пустые слова Думаю позвоню тебе Бросаешь Может домой пойду Не открываешь Может на роботу схожу Охранника вызываеш И тут бац в голову Открываю глаза Ето был сон И ты был в нём никто
04.09.2018
1
0
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1690
У серці...
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
108
16
9586