أرجوك عُد! ...

Khokh..

أخبرتك مراراً أن النظر إلى عيناك يجعلني اشعر بالحياة! إذاً لماذا ؟! لماذا إنتزعت مني ذلك الحق ؟ لماذا إنتزعت رغبتي بالحياة ؟ لماذا إبتعدت و جعلتني أُعاني وحدة أوجاعي بمفردي ؟ أتحسر علي ابتعاد بدون إرادتي و هجر ليس لي يداً به ! أتلك هي رغبتك بعدم الإبتعاد عني !؟ ذلك هو البعد الذي لطالما كنت تخشاه !؟ كنت دائماً تخشي أن يُنتزع منا رغبة الحب ! لكنك الآن جعلتنا نُعاني من إنتزاع رغبة الحياة ! أم أن حُبكْ قد إنطفأ كإنطفاء شمعة وحيدة تُنير في ظلمة حالكة غفل صاحبها عن الرياح التي تعبث بالارجاء لتجعله يغرق في ظلام الغرفة . أيمكن أن تعود ! و تعيد حياتي كما في سابق عهدها ؟! تعود ليعود معك دفئ أفتقده حولي ، إطمئنان قلبي أنك هنا و معي وحدي دون أحداً آخر يُشاركنا متعتنا ببعضنا! بوجودك حولي و وجودي بين ذراعاك. أيمكن أن تعود إليّ كعودة طفل صغير إلى أمه !؟ لطالما إعتدتُ علي لهفتك لرؤيتي و رجعوك بين أحضاني!! أرجوك عُد ... 4:00 a.m. Fri .. 7th September 2018 .

2018-09-07 19:31:53

10

12

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (12)

نـُونِه

@Khokh.. يوجد شيءٍ يحبُ التجديد ، ليس قلبها بالطبع ، لكنها لديها دماغي تُفكر جيداً بهٍ يستطيع هذا الدماغ فتح ابواب أمانهُ لشخصٍ اخر💙

Відповісти

2018-09-09 02:43:51

1

Khokh..

@نـُونِه أحببت حديثك .. و أنتِ محقة تماماً في ذلك ❤👌

Відповісти

2018-09-09 03:27:12

1

نـُونِه

@Khokh.. 💚💚

Відповісти

2018-09-09 03:27:41

2

Схожі вірші

Всі

12

ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ

А море сліз вже висохло давно. Давно забуті фото й переписки. Я живу неначе у кіно, І це кіно трагедія, не більше.

87

4

8976

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11461