Poussières dans l'Univers
KAYSEE
Et tu marchais. Tu aimais ça, Marcher. Je n'ai jamais compris cette obsession, À vouloir marcher, Sans T'arrêter. Tu aimais courir aussi, Tu courais, Comme si, Le temps qui passe, Il fallait l'utiliser, Le Plus Vite Possible. Tu avais peur du temps. Tu étais terrifié par les secondes qui mouraient, Et qui ne revis, Jamais. Qui Ne Deviennent Que Poussières. Mais tu aimais tellement le gaspiller ce temps. Un paradoxe, jamais expliquée. Tu aimais, l'ignorer, et Jouer Avec Lui. Pour lui montrer, que parfois, C'était Toi Qui Décidait. Mais Ce que tu adorais Par dessus tout, Par dessus moi, C'était le ciel. Les Étoiles Et La Lune Solitaire. Cette lune, solitaire, Qui te rappelait, Ses souvenirs enfouit, Enfouit dans les cendres perdues, Gaspillée, Par Le Temps. Ses souvenirs qui t'ont À Ton Tour, Réduit à la poussière. Réduit à ce tas De cendres, Mélangé à ses souvenirs Oublié. Mélangé, À mon amour, Celui Que Je Te Portais. Celui que je te portes toujours. K.
2021-01-30 19:39:40
12
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
ʏaʏa
J'adore la mise en page *-*
Відповісти
2021-02-21 19:19:48
1
KAYSEE
@ʏaʏa Ow merci beaucoup 💛
Відповісти
2021-02-21 19:21:56
Подобається
ʏaʏa
@KAYSEE de rien ♥︎
Відповісти
2021-02-21 19:23:17
1
Інші вірші поета
Sommeil éternel Pression Ça ne va pas. J'ai aperçu ton cœur
Інші поети
Ghost Know
@Ghost_Know
Схожі вірші
Всі
وردةٌ قبِيحة
تُومِي.
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
2330
Кохаю
ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ
Я впізнаю тебе серед тисячі лиць, І тихенько, крізь світ, побіжу, І нехай вже позаду мільйони столиць, А я в полі тебе обійму. Обійму і заплачу від щастя свого, Мабуть, більшість йому навіть заздрять, А мені вже давно на них все одно, І на те, що вони мені скажуть. Я, мій милий, єдиний, тобою живу, І в повітрі ловлю твої нотки, Я для тебе співаю і стрічку нову, Запишу у своєму блокноті. Ти малюєш мій сон із мільйону казок, У якому такі різні барви! Ти даруєш мені той рожевий бузок, А із ним, мов мереживо, чари. Від обійм, поцілунків твоїх я горю, Мов метелик над вогнищем синім, Боже мій, якби знав, як тебе я люблю, Якби знав, як без тебе я гину.
98
15
7504