Le manque
KAYSEE
Le manque, définition : Fait de manquer, absence ou grave insuffisance d'une chose nécessaire. Tu étais beaucoup plus qu'une chose nécessaire. Tu m'étais indispensable. Et maintenant que tu es partit, ce manque là je le ressens, en versions tellement, tellement plus puissante. Chaque secondes, chaques minutes, chaques heures, chaques jours, chaques semaines sont comptés pour savoir combien de temps je peux encore tenir sans t'avoir à mes côtés. 5 mois et 9 jours. Et je compte, pour savoir combien de temps je parviendrais à ne pas couler à mon tour... K.
2021-03-17 15:54:01
10
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
lys
Oh...❤️
Відповісти
2021-03-17 16:07:01
1
Інші вірші поета
Chère Nuage Amoureuse d'un souvenir Le monde qui s'enroule Voler dans tes cieux
Інші поети
Полина
@polinassa
нnw αsω
@hnwasw14
Схожі вірші
Всі
"Hannah"
Jojo Harl
Why would you bully? Was that okay? Nobody helped me, Get out of the way. And i didn't cry. And i didn't lie. I just looked at you. With a fake smile. You could love me. You really could. But you didn't. You left me alone. And then i cried. And then i lied. I left my world, Without any love. Someone will need you. Someone will shout. Listen to the scream. Help the people live. ♡ Inspired by "13 reasons why" Netflix series.
68
6
17414
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12665