Avancer
J'ai la tête qui tourne. Je me sens mal. Beaucoup. Trop. Mal. Mais j'avance encore. Je tiens de moins en moins sur mes pieds. Mon souffle est court. Je sens que je vais m'évanouir. Mais je continue à avancer. C'est horrible. Je sens mon déjeuner remonter dangereusement. Mes yeux s'embument. Mais je ne m'arrête pas. Je finis par tomber. Je m'écroule sur le sol. J'ai envie de me rouler en boule. Mais je me relève. Et je finis, Par Y Arriver. J'ai Réussi. N'abandonnez jamais, Quel que soit la difficulté. Vous serez toujours Récompensé. KAYSEE
24.10.2020
19
8
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (8)
J'ai Pas D'idées :)
c'est motivant et positif comme texte ! j'aime beaucoup :)
Відповісти
24.10.2020, 16:51
1
KAYSEE
@J'ai Pas D'idées :) Merciii
Відповісти
24.10.2020, 17:07
Подобається
KAYSEE
@BleuAzur Merci beaucoup 💛💛
Відповісти
26.10.2020, 15:34
Подобається
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11455
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4145