Прірва
Здається ми одні у цілому світі, Неначе ми лиш на цій орбіті, Ти не знаєш чи можеш все зуміти, Але не можеш вже терпіти. Здається це уже кінець, Ведеш себе неначе, той сліпець. Невже не буде більш нічого? І лишиться одна тривога? Ти руйнуєш, усі мости, Якими я могла прийти. Не даєш нам більше шансу, Бо вже немає того сенсу, Все можна було повернути, Але цього тобі вже не збагнути. І лише прірва лишиться між нами Вже не горить тими вогнями. Ми обрали лишитись в тишині Кожен зі своїми думками нині...
2022-02-05 12:38:28
6
0
Схожі вірші
Всі
Я отпущу с временем дальше ...
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
3680
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4763