Вірші
Жереб
Ну ж бо, давай!
Зроби перший крок.
Ти відчайдух.
Ось твій кидок.
Бавиться в піжмурки доля лиха.
Чигає невтомно.
Очей не спуска.
Понуро простуєш.
Та щем не вщуха.
В рану вглибляється люта душа.
Біль огортає.
Кричиш несповна.
Сльозами вмиваєшся.
Плач не стиха.
А ти усе сієш.
Волі насіння.
В незагоєні шрами.
Від терну колючок.
І вдихаєш повітря.
Що просякнуте димом.
І сплітаєш вінок.
Зі змерзлих квіток.
7
0
502
Сонне пробудження
Тліє сторінка останньої книги.
Час розтікається лавою чорною.
Де ті рядки?
Де теє слово?
Чом засидівсь на узбіччі брудному, новому?
Хмар не рахуй.
Це - марення, й тільки.
Ґав не лови.
Не падай.
Не ремствуй.
Не клич.
Шкіра мертвіє.
Крокуєш несміло.
В очах пожовтіло.
Не бачиш нич.
Друже, мій друже.
Друже єдиний.
Довго ішов.
Збився твій шлях.
Втомлений.
Зморений.
Повзеш коридорами.
Друже, мій милий.
Крізь шпарину, до сонця.
Зиркни хоч раз.
5
0
501
Держава Деліріон
Держава Деліріон.
В ній люди щасливі.
Не мають очей.
Не мають облич.
В містах і на вулицях тихо, спокійно.
Ніхто не сміється.
І не гомонить.
Усмішка - злочин.
Карається тяжко.
На те є закони.
Вивчи їх всі!
Догматів, поправок не смій забувати!
Зведений робот.
З пластмаси живий.
Мовчи.
Споглядай.
Говори, коли просять.
Голос - машина.
Про це ж пам'ятай.
Скажеш дурне - розпорошать, спустошать.
Ти лялька на шворках.
Не забувай.
4
0
599
Кімната
Темна кімната.
Холодом віє.
Тіло пронизує аж до кісток.
Володар тут морок.
Солдати ж, стіни.
Дужі, могутні.
Не сплять, не дрімають.
Вічно на варті помислів, гадок й думок.
У темній кімнаті чиновники роздор і змова.
Навіюють відчай, безвиході край.
Онде в кутку звеселяється ницість.
Там притаїлась брехня.
Грається трупами жаль з співчуттям.
Ось влади жага.
Бризкає жовчю.
Хоче почати війну проти всього і всіх.
І глумиться час.
Б'ється тривога.
Голос кричить : "Як важко мені!"
Темна кімната все в собі заховала.
Схопила, поглинула й міцно тримає.
Чи розгледиш?
Чи знайдеш ключі від сліпої пітьми цієї?
Та й взагалі...
Чи є вихід з неї?
2
0
614
Речі
Є речі, про які не говорять.
Є речі, яких хочуть зректися, стерти навіки.
Однак вони марять, літають, ширяють,
пробивають грізними уламками небо блакитне.
Є речі, які затамовують подих.
Які навіюють страх і кошмар навкруги.
Ці речі зазвичай є сліпими старцями
і зневажаються,
нищаться нами людьми.
Є речі, які вже давно заніміли.
Від байдужості і холуйства.
Є речі, які вмирають тихо, повільно.
Від лицемірства і забуття.
Та лиш піди.
Лиш знайди.
Пусти іскру.
Лиш дай час, щоб зажевріла ватра.
І запалає!
І загорить!
Надія і правда.
Стара і нова.
4
2
483
Відчуй
О! Яка прикрість!
Яка невимовна печаль!
Світ захлинається свіжою кров'ю, гарячою.
О! Який жах!
Знову прийшов тиран.
Справжній диктатор і душ людських пожирач.
О! Що за промова!
Які слова!
Як продиктовано!
Як удостоєно!
Як виразно змахує вирок суддя.
Як під мури кидають тих, що не згодні.
О! Прислухайсь лишень на мить!
Почуй музику залпів з гвинтівок!
Почуй крики.
Відчуй шепіт тих,
хто ще живий і ніколи душею не згине.
3
0
531
