.insomnies part.1.
cha'
Cette nuit encore, J'ai gardé mes yeux ouverts jusqu'à l'aurore, J'ai observé la nuit se décliner, J'ai observé mon cœur se déchirer, J'ai vu une étoile, elle me souriait, Elle me surveillait... Seule, au fond de l'univers, Elle était comme moi, une particule, éphémère, Sauf que moi, je suis tout sauf une étoile, Je ne brilles pas, je suis pâle... Puis elle est partie, Elle s'est en allée au bout de la nuit, Me laissant m'abandonnant, J'étais encore seule évidemment... J'ai encore pensé, Pensé à ce monde, peuplé de choses insensées, Pensé à ton départ, À ces mots prononcés l'autre soir, À mes espoirs, désormais enfouis dans le noir...
2021-01-17 10:42:21
3
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
lys
C'est juste magnifique, c'est tellement poétique wow
Відповісти
2021-05-27 14:26:12
1
cha'
@lys mercii beaucoup :)
Відповісти
2021-05-31 07:33:34
Подобається
Інші вірші поета
forever air clavier astre
Інші поети
Mateo Torres
@mateo_adrian
Схожі вірші
Всі
Неловкость в улыбке рассвета
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Застыли на окошке вечерние узоры И снова мокрый дождик под лёгкий ветерочек , Без красок сонный кофе под пару твоих строчек .. Меня лишь согревает тепло твоих улыбок , Что заглушает холод давно проникших смыслов , А завтра снова будет тяжёлый понедельник, Но знаю ,что с тобою не страшен даже вечен , На сердце оставляя хорошим настроеньем , Сначала начиная срок время скоротечен Лишь парой фраз в инете, Мне брошенных с приятным воскресеньем...
39
2
2161
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1348