Ви -люди.

Юля

І знаєм всі - куріння нас вбиває Погана звичка,ну а з того що? Ми всі про правду й чесність забуваєм, Але не курим, що ви,нізащо. Усі ми забуваєм про чесноти, Усі ми забуваєм про любов, Ми забуваєм,люди,що ми люди, Засуджуємо інших знов і знов. Ми бачимо піщинку в чужім оці У себе ми не бачимо й колоди, Та іноді буваємо ми в шоці Коли хтось просто одягнувся не по моді. Ми дивимось не в душу, а на кроси І бачимо не думку ми,а тачку, Ну зупиніться, що це за заноси? Краще візьміть у руки сіжок пачку. Лиш зупиніться, люди, зупиніться Подумайте про когось,не про себе І досить,може,в пустоту молиться? Якщо вже молитесь, ,то молитесь на небо. Відкрийте очі,просто посміхніться Красу побачить можна майже в всьому, Не забувайте що ви люди,й не журіться, А звички-то фігня,скажу вам знову.

2018-02-02 13:53:49

7

0

Схожі вірші

Всі

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

49

14

1126

Тени собственного сердца ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤

39

9

1327