Ви -люди.

Юля

І знаєм всі - куріння нас вбиває Погана звичка,ну а з того що? Ми всі про правду й чесність забуваєм, Але не курим, що ви,нізащо. Усі ми забуваєм про чесноти, Усі ми забуваєм про любов, Ми забуваєм,люди,що ми люди, Засуджуємо інших знов і знов. Ми бачимо піщинку в чужім оці У себе ми не бачимо й колоди, Та іноді буваємо ми в шоці Коли хтось просто одягнувся не по моді. Ми дивимось не в душу, а на кроси І бачимо не думку ми,а тачку, Ну зупиніться, що це за заноси? Краще візьміть у руки сіжок пачку. Лиш зупиніться, люди, зупиніться Подумайте про когось,не про себе І досить,може,в пустоту молиться? Якщо вже молитесь, ,то молитесь на небо. Відкрийте очі,просто посміхніться Красу побачить можна майже в всьому, Не забувайте що ви люди,й не журіться, А звички-то фігня,скажу вам знову.

2018-02-02 13:53:49

7

0

Схожі вірші

Всі

Пóдрузі

Asteriya

Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.

48

12

3090

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12000