Простая

Хелен Норвуд

Автор клипа на стихотворение: Тася Широ/Танцующая с грозой Ссылка на страницу автора клипа: https://www.surgebook.com/Tasia_Shiro Ссылка на клип: https://youtu.be/nvxO7bnMrc8 От души спасибо за поддержку и прекрасный клип, родная!.) За градом масок, пёстрым карнавалом костюмов, перьев и натянутых улыбок... Где души жгут неискренним - оскалом. Где нужно сделать шаг, но труден выбор. Так сложно отыскать иное, - вечность. Которая "увидит" по глазам, не по "наряду". Так сложно ухватить тот путь - он Млечность... А удержать... Ещё сложнее - бьёт "разрядом"... Молнии, вспышки, вихрь мыслей - бездна. Всё иллюзорным кажется на фоне... И в найденном том миге вдруг исчезнуть... безумно хочется... Пусть, кажется, что тонешь... Но в этой бездне новое рожденье... Новые смыслы, где не делят Жить на "быль" и "небыль". Где чувствую теплом твоё сердцебиенье... ...и становлюсь той лунной бесконечной частью неба... Здесь масок нет, костюмов, роли в топке. Свобода, если и возможна, то она Такая. На звёздном встретившись... мне со "своими" плыть по небу в одной лодке... Здесь у души окраса нет... Она живая... Настоящая. Иная...

2022-12-18 18:31:41

0

1

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Хелен Норвуд

улыбаюсь, да, ты тогда как никто меня услышала.) Спасибо тебе за этот клип, сама пересмотрела только что... Скажу, что ты показала больше, чем, я решалась тогда сказать даже в междустрочиях) Улыбнула.) Может, ещё вернусь основательно, но уже по-другому.) Иногда искрит все ещё.) Что-то пишется.:) Спасибо от души!:).. и тебе тепла и вдохновения, родная!:).. обнимаю.)..

Відповісти

2022-12-29 19:42:21

Подобається

Схожі вірші

Всі

Недоречне (UA)

Ай

жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?

46

5

1401

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

52

13

2225